Інклюзивне навчання

Міністерством освіти і науки розроблено  Типові навчальні плани спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів  для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (початкова школа). За повідомленням прес-служби Міністерства освіти і науки Типові навчальні плани визначають зміст і структуру початкової загальної освіти дітей з особливими освітніми потребами за допомогою інваріантної та варіативної складових, якими встановлюється погодинне співвідношення між освітніми галузями; гранично допустиме тижневе навантаження учнів; загальнотижнева кількість годин за освітніми галузями та загальнотижнева кількість годин на корекційно-розвиткові заняття. Інваріантна складова формується на державному рівні і є обов’язковою для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування, типу та форми власності. Інваріантна складова передбачає проведення корекційно-розвиткових занять. Напрями корекційно-розвиткової роботи та відповідне змістове...

Відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», з метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти та Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.01.2003 року №9/7330  індивідуальне навчання здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності. Право на індивідуальне навчання мають учні, які потребують корекції фізичного та (або) розумового (психічного) розвитку (у разі якщо батьки, або особи що їх замінюють, відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату).           Індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти є однією з форм організації навчально-виховного  процесу  і впроваджується  для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти з урахуванням індивідуальних ос...

Цей психологічний синдром звичайно складається в молодшому дошкільному або в ранньому віці. Як виявляється з назви, психологічний профіль в цьому випадку визначається переважанням вербального розвитку (мови і словесної пам'яті) над розвитком інших пізнавальних процесів (сприйняття, наочно-дієвого і наочно-образного мислення, уяви, довільної уваги). Поширені передумови виникнення вербализму – розумова відсталість, затримка психічного розвитку, дитячий аутизм. Проте вербалізм часто зустрічається і у дітей з нормальним інтелектом (зокрема, в тих випадках, коли батьки намагаються виховати «вундеркінда»). Міжособистісна ситуація розвитку при вербалізмі визначається специфічними педагогічними установками сім'ї. Батьки (а ще частіше – бабусі і дідусі) вважають мову найважливішим і мало не єдиним показником психічного розвитку. Вони докладають всі зусилля до того, щоб дитина якомога раніше навчилася говорити, вивчають з нею велику кількість віршів тощо. В цьому випадку ігноруют...

Цей синдром складається у дітей, яким не вдається реалізувати властиву їм демонстративність. Міжособистісна ситуація розвитку при цьому синдромі характеризується тим, що дитина не одержує достатньої уваги з боку дорослих. Це може пояснюватися неблагополуччям в сім'ї або (частіше) зайнятістю батьків, що не помічають високої потреби дитини в увазі до себе. Відхід від діяльності не припускає наявності якої-небудь органічної основи. Основну особливість психологічного профілю складає поєднання демонстративності з тривожністю. У результаті виникає внутрішній конфлікт, оскільки тривожність стає психологічною перешкодою для реалізації демонстративності. Цей конфлікт вирішується завдяки гіпертрофованому розвитку захисного фантазування. Воно є свого роду грою, яка відбувається не в зовнішньому, а у внутрішньому плані. Занурюючись в світ своїх захисних фантазій, дитина «відключається» від зовнішньої активності, уникає участі в заняттях. Зовнішня пасивність є основною особливістю її ді...

Міжособистісна ситуація розвитку при цьому психологічному синдромі характеризується неспівпадінням між очікуваннями дорослих і досягненнями дитини. Ризик його виникнення з'являється тоді, коли з дитиною починаються систематичні заняття, результати яких не влаштовують батьків або педагога. У дітей, які відвідують масові дошкільні заклади, цей період звичайно наступає в старшій групі дошкільного закладу. Діти ж, які потребують корекційної допомоги (у зв'язку з сенсорним дефектом або затримкою психічного розвитку), часто опиняються в аналогічній ситуації вже в трьохлітньому віці. Основна особливість психологічного профілю при цьому синдромі – різко підвищена тривожність, що приводить до дезорганізації дій і низької результативності діяльності дитини. Позиція дитини з хронічною неуспішністю – це уявлення про себе як про безнадійно поганого учня. Реакція соціального оточення – постійна негативна оцінка, що підтримує високу тривогу. Постійні зауваження, незадоволеність батькі...

Психологічний синдром сімейної ізоляції – це, по суті, застрягання дитини в системі відносин, характерних для дітей більш раннього віку, її нездатність пристосовуватися в дитячій групі. Для дитини з цим психологічним синдромом єдиним середовищем, в якому вона відчуває себе комфортно, є її сім'я. Під час вступу до дошкільного закладу у неї розвивається стан вираженої дезадаптації. Частою передумовою сімейної ізоляції стають підвищена чутливість, астенія в результаті перенесених захворювань або порушень нервової системи, дитячий аутизм. Проте цей синдром може розвинутися і без якої-небудь органічної основи, унаслідок неправильного виховання. Виражені форми сімейної ізоляції спостерігаються в тих випадках, коли сім'я є замкнутою одиницею, ізольованою від оточуючого суспільства. Основою цього може стати її приналежність до якої-небудь меншини: релігійної секти, етнічної або національної меншини, специфічному ідеологічному, культурному або політичному руху (наприклад, пацифізм...

Цей психологічний синдром складається в дошкільному віці у дітей з особливо високою потребою в увазі до себе (тобто з яскраво вираженою демонстративністю). При негативному самопред'явленні, на відміну від соціальної дезорієнтації, порушення загальноприйнятих правил поведінки носять свідомий характер. Грубість і інші негативні прояви виникають не випадково, а відбувається ненавмисне порушення соціальних норм: діти з цим психологічним синдромом до них достатньо чутливі. Ці форми поведінки є для дитини засобом звернення до себе уваги оточуючих. Міжособистісна ситуація розвитку при негативному самопред'явленні характеризується високою конфліктністю відносин дитини з дорослими. В деяких випадках її спілкування з батьками майже цілком зводиться до взаємних скандалів, що перериваються короткочасним примиренням. Негативне самопред'явлення не припускає наявності якої-небудь органічної основи. Частою передумовою виникнення цього психологічного синдрому є атмосфера підв...

Цей психологічний синдром проявляється  в  тому, що для дитини різко ускладнено оволодіння правилами поведінки. В результаті виникає некерованість, можливі агресивні дії, дитина може ламати цінні речі, не розуміє заборон. При соціальної дезорієнтації причиною поведінкових відхилень служить неволодіння соціальними нормами, а не їх свідоме порушення. Знижена чутливість до соціальних норм - це основна особливість  психологічного профілю  дитини з синдромом соціальної дезорієнтації. Вона проявляється не. тільки в поведінці, але і в недорозвиненні різних видів дитячої діяльності. Уже в ранньому віці часто спостерігається уповільнене оволодіння предметними діями. Протягом тривалого часу зберігаються неспецифічні, одноманітні маніпуляції з предметами. Пізніше, в дошкільному віці уповільнено розвивається сюжетно-рольова гра. Як правило, ігри таких дітей одноманітні. Іграшки можуть використовуватися неадекватно (наприклад, іграшкова ліжечко використовується в якості маш...

Спастична диплегія  – найбільш поширений різновид церебрального паралічу, відомий також під назвою «хвороба Літтла». Вражає обидві половини тіла, причому більшою мірою ноги, ніж руки. Для спастичної диплегії характерне раннє формування контрактур, деформацій хребта і суглобів. Переважно діагностується у дітей, які народилися недоношеними (наслідки внутрішньошлуночкових крововиливів, інших чинників). При цій формі, як правило, спостерігається тетраплегія (тетрапарез), проте переважає м`язова спастика в ногах. Найбільш поширені прояви – затримка психічного та мовленнєвого розвитку, наявність елементів псевдобульбарного синдрому, дизартрія тощо. Часто зустрічається патологія черепних нервів: косоокість, що сходиться, атрофія зорових нервів, порушення слуху, порушення мови у вигляді затримки її розвитку, зниження інтелекту. Прогноз рухових можливостей менш сприятливий, чим при геміпарезі. Ця форма є найбільш сприятливою щодо можливостей соціальної адаптації. Ступінь соціальної адап...

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) — це хронічне захворювання головного мозку, що має не прогресуючий характер, який включає в себе цілий ряд симтомокомплексів:  порушення рухової сфери  та  вторинних відхилень , які виникають внаслідок недорозвитку або пошкодження   структур головного мозку  в період вагітності чи пологів. Не дивлячись на високі досягнення сучасної медицини та профілактичних заходів, дитячий церебральний параліч має достатньо високе число хворих - 1,7 - 5,9 на тисячу новонароджених дітей. Хлопчики боліють частіше, ніж дівчатка в співвідношенні - 1,3:1. Особливості розвитку дитини з ДЦП Для ДЦП характерні порушення рухової, довільної, м'язової активності, а також іноді може страждати інтелектуальна сфера, мова, емоційно-вольова сфера особистості, зір та слух. Деякі симптоми захворювання можуть залишатися протягом усього життя і є причиною інвалідн...