Коротка характеристика

Значимість, яку мають для розумово відсталих дітей виховання, навчання і трудова підготовка, обумовлена набагато меншими можливостями олігофренів взаємодіяти з навколишнім середовищем, самостійно приймати, осмислювати, зберігати і переробляти інформацію, тобто меншою, ніж в нормі, сформированностью різних сторін пізнавальної діяльності. Певне значення мають також знижена активність розумово відсталого дитини, набагато вужче коло його інтересів, а також інші прояви емоційно-вольової сфери.

Для просування дитини-олігофрена в загальному розвитку, для засвоєння їм знань, умінь і навичок, для їх систематизації та практичного застосування істотно важливим є не всяке, а спеціально організоване навчання і виховання. Перебування в масовій загальноосвітній школі часто не приносить дитині користі, а в ряді випадків призводить до тяжких наслідків, до стійких, різко негативним змінам в його особистості.

Спеціальне навчання, спрямоване на загальний розвиток розумово відсталих дітей, передбачає в першу чергу формування у них вищих психічних процесів, особливо мислення. Це важливий напрямок корекційної роботи теоретично обґрунтовано тим, що, хоча дитина-олігофрен своєрідний у всіх своїх проявах, саме дефектність мислення виявляється у нього особливо різко і в свою чергу гальмує і ускладнює пізнання навколишнього світу. Разом з тим доведено, що мислення олигофрена безсумнівно розвивається. Формування розумової діяльності сприяє просуванню розумово відсталого дитини в загальному розвитку і тим самим створює реальну основу для соціально-трудової адаптації випускників спеціальної (корекційної) школи.

Інше, також дуже важливий напрям корекційної роботи передбачає вдосконалення емоційно-вольової сфери учнів, яка відіграє велику роль в засвоєнні знань, умінь і навичок, у встановленні контактів з оточуючими і в соціальній адаптації дітей в школі і поза нею. Дійсно, мислення і емоційно-вольова сфера є сторони єдиного людського свідомості, а весь хід розвитку дитини, за твердженням Л. С. Виготського, заснований на змінах, що відбуваються в співвідношенні інтелекту і афекту. Розглядаючи питання про взаємодію організму і середовища, Л. С. Виготський сформулював поняття "соціальна ситуація розвитку" і підкреслив думку про те, що вплив на дитину навколишнього середовища визначається не тільки її характером, а й індивідуальними особливостями суб'єкта, тими переживаннями, які у нього виникають.

Багато в чому дефектна і рухова сфера олігофренів, що вимагає постійної уваги і турботи.

Говорячи про можливості позитивної динаміки розумового просування дітей зі зниженим інтелектом, слід згадати положення Л. С. Виготського щодо двох зон розвитку дитини: актуального і найближчого. Л. С. Виготський говорив про те, що зона актуального розвитку характеризується тими завданнями, які дитина вже може виконувати самостійно. Ця зона показує його навченість тим або іншим знань, умінь і навичок. Вона дає відомості про стан його пізнавальної діяльності на певному етапі життя. В цьому її значимість.

У плані перспективи особливо важлива зона найближчого розвитку, яка визначається завданнями, з якими дитина не може впоратися сам, але здатний зробити це за допомогою дорослого. Визначення зони найближчого розвитку необхідно тому, що вона дає можливість судити, які завдання будуть доступні дитині в недалекому майбутньому, тобто якого просування від нього можна очікувати.

У розумово відсталих дошкільнят зона актуального розвитку вельми обмежена. Діти мало що вміють і знають. Що стосується зони найближчого розвитку, то вона значно вужче, більш обмежена, ніж у нормально розвиваються дітей. Однак вона існує, і це дає підставу стверджувати, що діти зі зниженим інтелектом здатні до просування, яке невелика, але за певних умов може мати місце. Основне завдання дефектолога полягає в тому, щоб сприяти реалізації зони найближчого розвитку кожної дитини.

Просування розумово відсталих дітей відбувається нерівномірно в різні вікові періоди. Дослідженнями встановлено, що безсумнівна активізація пізнавальної діяльності змінюється роками, протягом яких як би готуються, концентруються можливості, необхідні для подальших позитивних зрушень. Найбільше просування можна помітити в перші два шкільних року навчання, на четвертому-п'ятому році і в кінці навчання.

Отже, основні поняття, що використовуються у вітчизняній олігофренопсіхологія, розуміння причин, що обумовлюють відхилення розумово відсталого дитини від нормального розвитку, оцінка можливостей просування і соціально-трудової адаптації цієї категорії дітей в значній мірі схожі з тим, що має місце в зарубіжній літературі. Однак необхідно підкреслити також безсумнівні відмінності між підходами дефектологів різних країн до тих чи інших наукових питань.