Діти - олігофрени

Діти-олігофрени - основний контингент вихованців спеціальних дитячих садів для дітей з ураженнями центральної нервової системи та учнів спеціальних (корекційних) загальноосвітніх шкіл та шкіл-інтернатів VIII виду. Вони є найбільш вивченими в психологічному і педагогічному плані, оскільки дослідження зазвичай проводяться в цих освітніх установах.

Поняття "олігофренія" у багатьох країнах не прийнято. У Росії воно використовується, оскільки російські дефектологи вважають принципово важливим відокремити більш перспективну для подальшої соціально-трудової адаптації та інтеграції в навколишнє середовище групу розумово відсталих дітей від тих, чиє перебування в спеціальному навчальному закладі хоч і є, безсумнівно, корисним, проте приносить значно менший ефект [1] .

Розумова відсталість, що виникла у дитини у віці після трьох років, зустрічається відносно рідко. В цьому випадку вона входить в ряд понять, серед яких є таке, як "деменція" (недоумство). На відміну від олігофренії при деменції порушення кори головного мозку виникають після досить довго протікав, протягом трьох років і більше, нормального розвитку дитини. Деменція може бути наслідком органічних захворювань мозку або травм. Як правило, інтелектуальний дефект при деменції носить безповоротний характер. При цьому зазвичай відзначається прогресування захворювання. Однак в окремих випадках за допомогою лікування, при сприятливих педагогічних умовах, можна домогтися деякого уповільнення цього процесу.

Не належать до числа олігофренів і діти, які страждають прогредиентное поточними, посилює захворювання, зумовленими спадковими порушеннями обміну речовин. Ці діти є недоумкуватими і поступово деградують. Якщо їм не надається необхідна медична допомога, то їх розумова відсталість з віком стає все більш різко вираженою.

Особливими є випадки, при яких наявне у дитини слабоумство поєднується з наявністю поточних психічних захворювань - епілепсії, шизофренії і ін., Що істотно ускладнює його виховання і навчання і, звичайно, прогноз. Просування таких дітей в плані пізнавальної діяльності та особистісних проявів, успішність їх входження в соціальне середовище в великій мірі залежать від перебігу хвороби, від можливого, часто непередбачуваного її загострення, яке зводить нанівець всі зусилля педагога.

Слід зауважити, що розуміння розумової відсталості як особливого відхилення в розвитку дитини останнім часом в російській дефектології зазнало деяких змін. Зовсім недавно ми говорили про те, що наявність у дитини органічного дифузного ураження центральної нервової системи - основне і обов'язкова умова його приналежності до числа розумово відсталих.

В даний час встановлено, що мінімальна мозкова дисфункція нерідко має місце у дітей з затримкою психічного розвитку, які суттєво відрізняються від розумово відсталих. Їх стан характеризується іншим, більш сприятливим прогнозом, який базується на наявності у них відносно високих потенційних можливостей розвитку, які забезпечують основу для просування в пізнавальної діяльності, в особистісному плані, щодо соціальної та трудової адаптації.

Разом з тим відомі такі випадки розумової відсталості, при яких причин біологічного характеру (хвороб, травм) не відзначається або при теперішньому рівні діагностики вони не можуть бути встановлені. Таким чином, медичні показники хоч і мають велику значимість, не є, однак, єдиними.

Слід підкреслити, що в останні роки розумова відсталість все частіше проявляється в дуже своєрідних, ускладнених формах. Значно збільшилася кількість розумово відсталих дітей з різними додатковими відхиленнями у розвитку - зі зниженням слуху, зору, з залишковими явищами дитячого церебрального паралічу, з різким недорозвиненням мови, з наявністю психічних захворювань і т.п.

Поряд з цим зустрічаються діти, у яких на фоні різкої недостатності загального рівня пізнавальної діяльності і мови, відхилень в емоційно-вольовій сфері за типом розумової відсталості виявляються щодо зберіганню здатності (музичний слух, почуття ритму, здатність до відтворення форми і кольору предметів, до наслідування оточуючим і т.п.). У деяких дітей виявляється непогана вербальна пам'ять. Без достатнього розуміння почутого вони відносно точно запам'ятовують фрагменти фраз, вимовлених оточуючими їх людьми, і в ряді випадків більш-менш вдало користуються ними як мовними штампами.

Такі несподівано проявляються індивідуальні особливості дитини можуть привести в подив деяких педагогів і психологів, викликати у них сумніви щодо його належності до числа розумово відсталих, а також вселити в батьків марну надію на великі успіхи в майбутньому.