Класифікація олігофренії(М.С. Певзнер)

Серед класифікацій олігофренії, що грунтуються на етіопатогенетичних принципах, в нашій країні найбільш поширеною є запропонована М. С. Певзнер. Відповідно до даної класифікація виділяють п'ять форм.

1. При неускладненій формі олігофренії дитина характеризується врівноваженістю нервових процесів. Відхилення в пізнавальної діяльності не супроводжуються у нього грубими порушеннями аналізаторів. Емоціональноволевая сфера змінена різко. Дитина здатна до цілеспрямованої діяльності в тих випадках, коли завдання йому зрозуміло і доступно. У звичній ситуації його поведінка не має різких відхилень.

2. При олігофренії, характеризується неврівноваженістю нервових процесів з переважанням збудження або гальмування, властиві дитині порушення виразно проявляються в змінах поведінки і зниженні працездатності.

3. У олігофренів з порушенням функцій аналізаторів дифузне ураження кори поєднується з більш глибокими ураженнями тій чи іншій мозкової системи. Вони додатково мають локальні дефекти мови, слуху, зору, опорно-рухового апарату. Особливо несприятливо позначаються на розвитку розумово відсталого дитини порушення мови.

4. При олігофренії з психопатоподібних поведінкою у дитини відзначається різке порушення емоціональноволевой сфери. На першому плані у нього виявляється недорозвинення особистісних компонентів, зниження критичності щодо себе та оточуючих людей, розгальмування потягів. Дитина схильна до невиправданих афектів.

5. При олігофренії з вираженою лобової недостатністю порушення пізнавальної діяльності поєднуються у дитини зі змінами особистості по лобовому типу з різкими порушеннями моторики. Ці діти мляві, безініціативні і безпорадні. Їх мова багатослівна, беззмістовна, має наслідувальний характер. Діти не здатні до психічного напруження, цілеспрямованості, активності, слабо враховують ситуацію.

Розумова відсталість не приводить до рівномірного зміни у дитини всіх сторін психічної діяльності. Спостереження та експериментальні дослідження дають матеріали, що дозволяють говорити про те, що одні психічні процеси виявляються у нього порушеними більш різко, інші залишаються відносно збереженими. Цим до певної міри обумовлені існуючі між дітьми індивідуальні відмінності, що виявляються і в пізнавальної діяльності, і в особистісній сфері.

Діти-олігофрени здатні до розвитку, що по суті відрізняє їх від недоумкуватих дітей всіх прогредієнтних форм розумової відсталості, і хоча розвиток олігофренів здійснюється уповільнено, атипово, з багатьма, часом досить різкими, відхиленнями від норми, воно, тим не менш, є поступальний процес, що вносить якісні зміни у психічну діяльність дітей, в їх особистісну сферу.

Структура психіки розумово відсталої дитини надзвичайно складна. Первинний дефект призводить до виникнення багатьох інших вторинних і третинних відхилень. Порушення пізнавальної діяльності та особистості дитини-олігофрена чітко виявляються в самих різних його проявах. Дефекти пізнання і поведінки мимоволі привертають до себе увагу оточуючих. Однак поряд з недоліками цим дітям властиві й деякі позитивні якості, наявність яких служить опорою, що забезпечує процес розвитку.

Положення про єдність основних закономірностей нормального і аномального розвитку, підкреслюють Л. С. Виготським, дає підстави вважати, що концепція розвитку нормальної дитини в загальному може бути використана при трактуванні розвитку розумово відсталих дітей. Це дозволяє говорити про ідентичність чинників, що впливають на розвиток нормального і розумово відсталого дитини.